ГЛИ́НИСТИЙ, а, е. Те саме, що гли́нястий. Надворі почулося чалапкання, немов хто пробирається по глибокім глинистім болоті (Фр., І, 1955, 142); — Земля й справді глиниста, та коли до цього суглинку додати на ямку по два цебра чорнозему з перегноєм, саджанці підуть рости (Донч., VI, 1957, 369); Залежно від того, на якій гірській породі утворились грунти, вони можуть бути глинистими, піщаними,.. або супіщаними (Фіз. геогр., 7, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.