ГЛИ́ЗЯВИЙ, а, е, діал. В’язкий, липкий. Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (Тесл., Вибр., 1950, 161); Зубчастими гачками й лопаткою розсував [Мартинов] внутрішні органи, що раптом глизявими, слизькими шматками заступали шлях його інструментам (Донч., І, 1956, 373).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.

Глизявий, а, е. Клейкій, вязкій. Чогось оця каша така глизява. Кіевск. у. Глизявий хліб. Міусск. окр.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 289.