ГЛИБОЧІ́НЬ, і, ж. Те саме, що глибина́. Сила падіння була така велика, що, пірнувши, Сахно не могла спинитися. Вона каменем прорізала кількаметрову глибочінь (Смолич, І, 1958, 99); Ані хмарки у небі — лише височінь, глибочінь (Перв., І, 1958, 291); На якусь хвилину вони [сойки] порушили чистоту лісових звуків, але ясніше розкрили чутливу глибочінь лісу (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 197); В глибочінь віків сягає історія російського народу — народу, що має спільну з українським та білоруським народами колиску — Київську Русь (Рильський, III, 1955, 8); Глибочінь його [Т. Шевченка] творчості мірялася глибиною страждань, любові і гніву народної душі (Літ. газ., 10.III 1961, 1); Вона зазнала всю глибочінь його батьківської любові (Донч., III, 1956, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.