ГЛИБОЧЕ́НЬКО, розм. Присл. до глибоче́нький. [Пастух:] Ну, як просвітить сонце крізь той кришталь, прогріє глибоченько, як попливуть там потайні потоки, та як посуне той кришталь, мов крига (Л. Укр., II, 1951, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.

Глибоченько нар. Ум. отъ глибоко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 289.