ГЛИБОЧЕ́ННИЙ, а, е, розм. Те саме, що глибоче́зний. [Стась:] Кругом двору викопав глибоченний рів (Вас., III, 1960, 198); На крутому схилі стоїть стара-престара береза-скрипуха, втомлено схилившись у глибоченний яр (Кол., Терен.., 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 84.

Глибоченний, а, е. Черезвычайно глубокій. Св. Л. 213. А провалля таке глибоченне, що й дна не видно. ЗОЮР. I. 311.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 289.