ГЛИБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. глибля́ть; недок., перех., діал. Заглиблювати. Земля втрамбована, затоптана. На такій землі цілий день знай глиби плуга, носи його, капосного, в руках (Мушк., Чорний хліб, 1960, 154); // перен., рідко. Поглиблювати. Адже мистецтво та література й покликані саме до того, щоб ..виховувати його [читача], ширити його знання та глибити й зміцнювати світогляд (Смолич, VI, 1959, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 82.