ГЛИ́БА, и, ж. Те саме, що бри́ла. Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 54); На шляху незабаром почали траплятися земляні глиби на кризі (Видатні вітч. географи.., 1954, 58); * Образно. Ми зрушили з місця глибу нечуваної ваги, глибу косності, неуцтва.. (Ленін, 31, 1951, 99); * У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ганок (Ле, Історія радості, 1947, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 81.