ГЛЕ́ЧИЧОК, чка, ч. Зменш.-пестд. до гле́чик 1. Жартуй, глечичок, поки вушко одірветься!(Укр.. присл.., 1955, 315); Схопивши манесенький глечичок, побігла [Мелашка] на село (Л. Янов., І, 1959, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 81.