ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ, а, е, рідко.

1. Те саме, що глевкува́тий. Глевтякуватий хліб.

2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину). Помітив [Юхим], що заворушився браунінг у руці дужого, хоч глевтякуватого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 81.

Глевтякуватий, а, е.

1) О хлѣбѣ = Глевкий.

2) О человѣкѣ, преимущественно о дѣтяхъ: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 288.