ГЛАДУ́ЩИК, а, ч., діал. Широкогорлий глек для молока. [Олеся:] Я у піст сметану збирала б з гладущиків та крадькома ложку облизувала (Кроп., II, 1958, 295); —Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (Стельмах, Хліб.., 1959, 122)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 79.

Гладущик, ка, м. Молочный глиняный кувшинъ съ широкимъ и короткимъ горломъ. Могил. у. КС. 1893. VII. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.