ГЛАДУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до гладу́н 1. — Ач, гладуха, — трясе салом, розносить поговір! — проводила вона ковалиху неприязною думкою (Коцюб., II, 1955,15); Такі гладухи [купчихи] ще чого доброго можуть і його ні за що схопити (Гончар, Таврія.., 1957, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 79.