ГЛАДЕ́НЬКИЙ1, а, е.
1. Зменш.-пестл. до гла́дкий. Стіни гладенькі, білі, у кутку стіл,..в другому кутку ліжко (Мирний, IV, 1955, 125); Перо рівно бігло по гладенькому папері (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 326).
2. перен. Чіткий і правильний (про мову, викладені на письмі думки і т. ін.). Макар Іванович гладенькими фразами (звичайно, російськими) виливає на папері жаль, що несподівана слабість змушує його зректися великого обов’язку (Коцюб., І, 1955, 169); Попробуйте переконати його [поета], що переказ більш-менш гладенькими римованими рядками газетної статті — ніяка не поезія! (Рильський, III, 1956, 414).
ГЛАДЕ́НЬКИЙ2, а, е. Зменш. до гладки́й. Гладенька, низенька, вона [мама] і по плече не сягала синові (Дім., І будуть люди, 1964, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 78.