ГЛАВКОВЕ́РХ, а, ч. Скорочення: верховний головнокомандувач. Два тижні сенатор Соколов і главковерх Керенський, збираючи сили, не переставали намовляти полки до наступу (Панч, І, 1956, 98); Їх [хлопчаків] особливо хвилювало, як у цьому бойовому поході відбив Мате Залка в Колчака ешелон золота — золотий запас молодої Радянської Республіки, що його білогвардійський главковерх замірявся вивезти до Японії (Смолич, VI, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 78.