ГЛА́БЦІ, ів, мн. Легкі сани з кузовом, обшитим лубом. — Перед ким похвастаєш тоді сивим смушком на кожусі, добрим вигуляним конем у глабцях на Меланки? (Ле, Вибр., 1938, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 78.

Глабці, ців или бець, ж. мн.

1) Лубки въ саняхъ. Н. Вол. у.

2) Сани обшитые лубками. Сим. 92.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 287.