ГИНДИЧА́, а́ти, с., діал. Пташа гиндика. [Влас:] Тоді наймемо [хлопця] куди-небудь гуси або гиндичат пасти (Кроп., II, 1958, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 61.