ГЕЄ́НА, и, ж., книжн., церк. Те саме, що пе́кло. [Неофіт-раб:] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Л. Укр., II, 1951, 236); [Гаврило:] І коли ж погано будете бити шляхту, всі до одного підете в геєну вогненну (Корн., І, 1955, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 46.