ГЕТЬМА́НША, і, ж., іст. Жінка гетьмана. А гетьманша, було, вийде Та й кликне в будинок (Шевч., І, 1951, 294); Проте гетьманша незабаром померла (Гончар, Таврія.., 1957, 132); *У порівн. Одягну тебе, обую, Посажу [посаджу], як паву,— На дзиглику, як гетьманшу, Та й дивитись буду (Шевч., І, 1951, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 58.