ГЕРО́ЛЬД, а, ч. Глашатай, оповісник при дворах феодальних правителів, а пізніше при дворах європейських монархів. Забажалось королеві Звоювать чужеє царство, Розіслав він скрізь герольдів На війну скликать лицарство (Л. Укр., І, 1951, 374); З прийомної виходять герольди і сурмлять в сурми; ідуть на балкон і кричать звідтіль на площу (Крот., Вибр., 1959, 579).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 56.