ГЕРМА́НЦІ, ів, мн. (одн. герма́нець, нця, ч.; герма́нка, и, ж.).

1. Загальна назва народів індоєвропейської мовної групи. Про життя стародавніх германців і слов’ян ми дізнаємося із розкопок стародавніх селищ і могил (Іст. середніх віків, 1955, 4).

2. рідко. Те саме, що ні́мці. То з заходу прийшли германці й гайдамаки і золоті лани затяли, мов свинцем… (Сос., Вибр., 1941, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 55.