ГЕРДА́НЕЦЬ, нця, ч., діал. Те саме, що герда́н. Кинулась я до сіней, до комори. Та й забираю: спідницю, кожух… Ще й одягнула герданець на шию (Павл., Бистрина, 1959, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 54.