ГЕРГЕ́ПА, и, ч. і ж., діал., зневажл. Велика незграбна людина. Мар’яна хотіла була навздогін обізвати сестру гергепою, та стрималась (Вирган, В розп. літа, 1959, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 54.

Гергепа, пи, м. и ж. Большой неуклюжій мужчина или женщина. Ув. Гергепище. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 280.