ГЕОБОТА́НІКА, и, ж. Частина ботаніки, що вивчає поширення та розподіл рослин на Землі в залежності від географічних умов. Геоботаніка, як відомо, вивчає питання взаємовідношень рослинних організмів з неорганічною природою, а також — між собою (Бот. ж.., X, 2, 1953, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 51.