ГЕЛГОТА́ННЯ, ГЕЛГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гелгота́ти і гелготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Навесні над Воркутою стоїть гамір від гусячого гелго-тання (Багмут, Опов., 1959, 47); — Гелготіння гусей, крякіт качок, різноголосий гомін, засмаглі обличчя циган і циганок (Рибак, Помилка.., 1956, 151); Знову почулося знадвору гелготання німців (Гончар, І, 1954, 133); Не чув [Мамай] і німецького гелготіння рейтарів — біля дверей та під вікном (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 47.