ГЕБА́Н, у, ч., діал. Ебенове дерево. Подався Сятні до покою й ліг На ліжку з слонової кості і гебану (Фр., XII, 1953, 29); * У порівн. Як з гебану волос чорний (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 45.

Гебан, ну, м. Эбеновое или черное дерево. Як з гебану волос чорний. Грин. ІІІ. 610.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 278.