ГВІЗДО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гвіздо́к. А ж з самого города приїжджав крамар з залізними гвіздочками (Кв.-Осн., II, 1956, 470); Марія дістала на гвіздочку під полицею сито й дала їй [Килині] (Головко, II, 1957, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 44.