ГВОЗДИ́ЧКА ¹, и, ж. Зменш.-пестл. до гвозди́ка¹. Діти кинулися одно перед другим рвати чудові квіти: рожеві гвоздички, лілові давіночки (Кобр., Вибр., 1954, 156); Он красуються в траві ромашки.., а он горять, наче живі вогники, пелюстки гвоздички (Шиян, Баланда, 1957, 125).

ГВОЗДИ́ЧКА², и, ж. Зменш.-пестл. до гвозди́ка². Проміння од свічок.. вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці, заправленій пахучими корінцями, — бодяном,.. гвоздичками (Н.-Лев., І, 1956, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 45.