ГВИНТІВКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до гвинті́вка. Хоч було чути ще окремі гвинтівкові постріли, але вони вже не викликали такого страху, як раніше (Шиян, Гроза.., 1956, 337); Кулеметний, автоматний, гвинтівковий та артилерійський вогонь з нашого боку не припинився (Кучер, Чорноморці, 1956, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 44.