Гаїти, ся, гаю, ся, єш, ся, гл.

1) = Гаяти, ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. І. 125.

2) гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 264.