ГАШИ́Ш, у, ч.

1. Наркотичний збудник, який виробляється з індійських конопель.

2. перен. Взагалі щось одурманююче; дурман. — Горстка [емігрантів].. найшла для свого пановання [панування] тисячі дурнів, божевільних, що.. відмалку кормилися не здоровою стравою, а гашишем і опієм, що у нас зветься емігрантською літературою! (Фр., III, 1950, 382); [Острожин:] Так, так, я називаю се гашишем, отой "обмін думок" так званий; отой калейдоскоп вражень, ідей, змагання розуму і почуття, що ми звемо інтелігентним життям (Л. Укр., II, 1951, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 42.