ГА́ЧІ, ів, мн., діал. Штани. Та мої товариші за той час.. Сорочки та гачі поскидали І з веселим криком та сміхами Плюскотали вже у срібних хвилях (Фр., XIII, 1954, 347); Коломия мовчки дивилася, як гуцул у червоних гачах ішов шляхом у глиб смерекових лісів (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 42.

Гачі, чів, м. мн. Штаны. а) полотняные. Гол. Од. 14, 66. б) бѣлые суконные. Шух. І. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 277.

га́чі — найдавніша загальносло­в’янська назва чоловічих штанів.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 132.