ГА́СНИ́К, а, ч., рідко,

1. Те саме, що гасни́ця. Тоді [мати] засвітила гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (Вирган, В розп. літа, 1959, 282).

2. заст. Те саме, що гаси́ло.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 39.

Гасник, ка, м.

1) = Гасниця.

2) = Гасило. Вх. Лем. 402.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 276.