ГАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Жваво бігати в різних напрямах. Гасаємо по грядках, по малині, між бур’янами, жалимо одно одного, кидаємось реп’яхами (Вас., II, 1959, 268); Бачу, один мій кінь харапудиться біля афішки, а другий уже зірвався, гасає аж біля казарм (Гончар, Людина.., 1960, 103); * Образно. Очі горять, неспокійно гасають (Мирний, І, 1954, 360); // Метушливо переміщатися в різних напрямах (на конях, машинах і т. ін.). Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, Вибр., 1946, 205); — Хома тепер при конях! Гасав по Мадьярщині, як Ілія на колісниці (Гончар, III, 1959, 214); Козаченьки По морю гасають (Морд., І, 1958, 531); // перен. Не затримуватися на одному місці, бувати в різних місцях. — Маєш повне право наказати [синові], щоб сидів дома і не гасав по тих будовах (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 39.