ГАРЯЧІ́ТИ, і́є, недок., розм. Ставати гарячим, жарким. Кров гарячіє; // безос. Сонце підбилось — надворі гарячіє (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 37.

Гарячіти, чію, єш, гл. Становиться горячимъ, жаркимъ. Сонце підбилось — на дворі гарячіє.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 276.