ГАРЯ́ЧІСТЬ, чості, ж., діал. Абстр. ім. до гаря́чий 2. Вона ж.. підводить іноді голову й опускає її потроху назад, щоб сльози не викотились в її очей.., бо чує їх гарячість, і панує над собою (Коб., III, 1956, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 37.