ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1. Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 37.