ГАРЯЧКУВА́ТО, присл., розм. У стані збудження, гарячкування. Лейтенант Ремізов хвилину мовчав, зважуючи гарячкувато висловлену пропозицію бійця (Цюпа, Назустріч.., 1958, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 38.