ГАРЯЧКОВИ́ТО, присл., розм. З великим запалом, поспішністю. Партизани почали гарячковито готуватися до нових боїв (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 862); — Тут я їх, звісно, не міг впізнати, — гарячковито заторохтів знову Кулик (Гончар, Таврія.., 1957, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 38.