ГАРНІЗО́ННИЙ, а, е. Прикм. до гарнізо́н. Розглянувши на другий день папери Шевченка, Обручав наказав заарештувати його й тримати на гарнізонній гауптвахті (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 339); Сергій розкрив статут гарнізонної служби й почав читати розділ про обов’язки вартового (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 34.