ГАРНЕ́СЕНЬКО. Присл. до гарне́сенький. Й сіла, і суконочку свою гарнесенько розкинула по кріслі (Вовчок, І, 1955, 375); // Як слід. Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм (Шевч., II, 1953, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 34.