ГАРМОНІ́СТ, а, ч. Той, хто грає на гармонії (див. гармо́нія²). Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (Мал., І, 1956, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 33.