ГАРМОНІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до гармоні́йний. Ся гармонійність розливалася довкола неї [Регіни], мов проміння довкола лампи (Фр., VII, 1951, 249); Ні рівномірності, ні гармонійності, ні пропорціональності в світі капіталізму ніколи не було й бути не могло (Ленін, 29, 1951, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 33.