ГАРМОНІЗУВА́ННЯ, я, с., муз. Дія за знач. гармонізува́ти 1. Демуцький мав теж чималі заслуги в записуванні й гармонізуванні народних пісень (Сам., II, 1958, 405); Увесь устрій давньогрецького церковного співу носив мелодійний характер, не допускаючи гармонізування мелодій (Іст. укр. музики, 1922, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 32.