ГАРМО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гармо́нь. Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (Мов життя в мист., 1955, 36); — Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Бурл., Напередодні, 1956, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 33.