ГАРМА́Н, а, ч. Те саме, що тік. — Та що він собі мислить, що я довіку буду молотити йому на гармані!.. (Коцюб., І, 1955, 379); На гармані вже все кипіло: молотили, віяли, скиртували і вантажили перші хури нового зерна (Баш, Надія, 1960, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 32.

Гарман, ну, м.

1) Токъ, гдѣ молотять хлѣбъ каткомъ или возя по хлѣбу повозку съ тяжестью; также и хлѣбъ, разложенный на току для такой молотьбы. Сиділи у хаті, поки дощ пішов, залив їх гарман, а вони усе убуваються. Вони тоді до його, аж його вже половина у яру. Грин. І. 188. Наслали…. гарман, погарманились трохи, а то оставили на завтра. Грин. І. 87.

2) Ходити в гармані (о лошадяхъ). Молотить. Ціх коней не можна брати, бо вони в гармані тепер ходять.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 274.

гарма́н — тік, де молотять хліб котком або возячи по снопах воза з вантажем; також снопи, розкла­дені на току для такої молоть­би. Наслали… гарман, погарманили трохи, а то оставили на завтра (з народних вуст); у сполученні: хо­ди́ти в гарма́ні — про коней — мо­лотити запряженими в коток чи воза.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 132.