ГА́РКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. га́ркати і звуки, утворювані цією дією. Чути було уриване гаркання котрої-небудь із собак (Фр., VIII, 1952, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 31.