ГАРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

1. перех. Загачувати. Гордувати у ставку воду (Сл. Гр.).

2. неперех. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами (Котл., І, 1952, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 31.

Гардувати, дую, єш, гл.

1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у.

2) Быть перевозчикомъ.

3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 273.