ГАРДЕРО́Б, а, ч.

1. Шафа для одягу. — Понадівай-мо сукні, які у нас в найясніші! щоб так і різали в вічі.. Панни кинулись до гардероба (Н.-Лев., І, 1956, 195); Мама дістала з гардероба демісезонне доньчине пальто (Гончар, Земля… 1947, 130).

2. Приміщення в громадському будинку, де зберігається верхній одяг; роздягальня. Спустилася [Тася] униз, концерт скінчився, оплески затихли, публіка юрмилась біля гардеробів (Дмит., Розлука, 1957, 203); — А тепер ходімо, — закінчила урок учителька і провела своїх учнів до гардероба (Кучер, Дорога.., 1958, 71).

3. перен. Увесь одяг однієї людини. Панночка почала приміряти і показувати мені одно убрання за другим, гостро критикуючи їх та вкупі з тим пильно придивляючись, яке враження робить на мене її великий гардероб (Л. Укр., III, 1952, 602).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 30.