ГАРГА́РА, и, ж., діал. Сварлива жінка. — Вони якісь мені далекі родичі доводяться… Нічого — добрі люди. Коли б не стара гаргара, а то всіх, як іржа залізо те, точить… (Мирний, III, 1954, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 30.

Гаргара, ри, ж. Сварливая баба. Стара гаргара. Ном. № 13620.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 273.