ГАРБУ́ЗИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гарбу́з. У хаті на вікнах теж лежали маленькі червоненькі гарбузики, він не пам’ятав, як вони називаються і чи їх їдять (Мушк., День.., 1967, 22); * У порівн. Червоновидий [хлопчик], як гарбузик (Григ., Вибр., 1959, 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 30.