ГА́РБАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. га́рбати. — Але яка жадоба до гарбання, — дивується Гриць Семко (Чорн., Визвол. земля, 1950, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 29.

Гарбання, ня, с. Захватъ, грабежъ. Гарбання чужої предківщини. К. XII. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 272.